Новини

Всесвітня асоціація виробників сталі Worldsteel повідомила про появу нового покриття для сталі. Його розробили дослідники Гарвардської школи SEAS. Поверхневе покриття покращує якість сталі. Воно виготовляється з нанопористого жорсткого оксиду вольфраму . На сьогодні це найміцніший антикорозійний матеріал. Він здатний уберегти сталь від будь-якої агресивної рідини. Захист працює навіть за значного механічного пошкодження поверхні деталі. Також покриттю притаманні анти-обрастаючі властивості. При використанні його для підводних деталей немає потреби у фарбуванні.

Перші вологовідштовхувальні пористі поверхні були розроблені командою Джоанна Айзенберга у 2011 році. І розробки у цій галузі тривають. Нова сталь демонструє міцність, яка значно вища, ніж у будь-яких антиобростаючих матеріалів. Раніше не вдавалося об'єднати в одному матеріалі міцність механічну та антиобрастання. Новий матеріал має обидві якості без втрати продуктивності.

Основною проблемою розробок було стримування постійного розмноження водоростей та мікроорганізмів. При цьому слід уникнути механічного руйнування. Рішенням стала електрохімічна техніка. За її допомогою вдалося виростити на поверхні сталі ультратонке покриття. Плівка складається з безлічі вольфрам -оксидних ділянок. У разі руйнування одного такого острівця процес не торкається інших частин. Така реакція можлива за рахунок відсутності між сусідніми ділянками взаємозв'язку. Навіть абразивна обробка не прибирає властивості поверхні, шорсткої за рахунок оксиду вольфраму .

Перспективи нового матеріалу блискучі. Це і медична галузь, і будівельний сектор. Така сталь може бути використана для принтерів з 3D-друком. Останні півстоліття з'явилося чимало нових марок стали. Поверхні практично не змінювалися. Нові дослідження можуть змінити світ на краще. Сталь з покриттям оксиду вольфраму демонструє невідомий поки що потенціал матеріалу. Більш міцна, стійкіша до корозії, вона продовжить термін служби деталей. Такі елементи можуть застосовуватись для підводних робіт. Або використовувати при постійному контакті з агресивними рідинами. Джоанн Айзенберг назвав нові дослідження "прикладом класичного матеріалознавства".