Новини

У житті кожного християнина Новозавітний Великдень є головною подією. Цей день носить назву Свята свят, ще його називають Великим днем. Історія цього великого свята тягнеться з давніх-давен. Близько 5000 років тому юдеї вважали цей день святом отелення худоби. Трохи пізніше Великдень почали приурочувати до початку жнив. Поступово свято почали пов'язувати із відходом з Єгипту євреїв. Християни вкладають у дату зовсім інший зміст. Це свято святкують як день воскресіння Ісуса Христа, сина Божого.

У перекладі з грецької «Великодня» означає «визволення». Ісус Христос, добровільно зійшовши на хрест і прийнявши болісну смерть, визволив нас від гріхів. Саме його смертю скоєно відкуплення людей. Воскресінням же Христа людству дароване життя вічне.

Дата свята не стала, вона пересувається в часі. Рішення про те, що Великдень відзначатиметься в першу неділю, що настає за весняним рівноденням, було прийнято у 325 році в Нікеї. У Русь Великдень прийшов із Візантії. Разом з нею прийшли й численні ритуали, які супроводжували свято. Наприклад, тиждень, який передує Світлому святу, називають Страсною або Великою. Особливо значущими є Великий Четвер, який вважається періодом духовного очищення. Страсна П'ятниця нагадує про страждання сина Божого. Велика Субота вважається днем смутку. Світла Христова Неділя знаменує воскресіння і піднесення Христа.

Сучасні християни зберегли безліч звичаїв православних слов'ян, присвячених кожному з днів Страсного тижня. Великий Четвер прийнято називати "Чистим". Цього дня істинно віруючі люди прагнуть очищення духовного. Народний звичай свідчить, що цього дня потрібно очиститися водою. Крім того, починаючи із Четверга, готують святковий стіл. Хазяйки печуть паски та баби, медові пряники і звичайно пасхи. Прийнято фарбувати та розписувати варені яйця.

За старих часів заможні господарі за традицією подавали на стіл 48 різноманітних страв. Така кількість відповідала дням минулої посади. Великдень та паски було прийнято прикрашати паперовими яскравими квітами. Ними також прикрашали ікони та столи, та й увесь будинок. Залишки освячених ритуальних страв було закопувати в полі. При цьому до сівби дбайливо зберігали одне яйце. Його приносили на першу сівбу, сподіваючись на багатий урожай.