Новини

Заборона експорту індонезійського необробленого сировини призвела до того, що основним постачальником нікелевої руди стали Філіппіни. Така заміна не могла не позначитися на кількості експорту та вартості продукту — ціни на філіппінську нікелеву руду збільшилися вдвічі порівняно з осінніми цінами 2013 року, вдаривши по кишені основних споживачів.

Японські виробника феронікелю вимушено замінили індонезійські постачання (а це приблизно 50% від усього імпортованого обсягу) на постачання з Філіппін та Нової Каледонії. Вже у лютому цього року кількість нікелевої руди, що надійшла до Японії з Філіппін, становила 23 тис. грн. тонн, що вище за січневі поставки на 75%. Навіть для найбільших компаній, до яких входить Nippon Yakin Kogyo, зростання цін є тяжким тягарем. Якщо восени 2013 року вартість руди з відсотковим вмістом нікелю 1,8% становила 30-35 USD/тонну, то на початку березня спотова ціна підскочила до 50-55 USD/тонну, а зараз вона становить 60-65 USD/тонну.

Вартість нікелю, що зберігається на складах Лондонської біржі, поки зберігає відносну стійкість, зберігаючи ціну 18 тис. грн. USD за тонну — порівняно з жовтневими даними минулого року котирування збільшилися лише на 30% на відміну від руди, яка подорожчала вдвічі. Схоже, зростання конкуренції не за горами — більш ніж ймовірно, що Китай також збільшить рівень філіппінської сировини, що імпортується, бажаючи замінити постачання від Індонезії, що не найкращим чином позначиться на цінах.

Якість сировини також залишає бажати кращого: якщо у складі індонезійського продукту відсотковий вміст нікелю стабільно становив 2% і більше, то Філіппін має з цим явні проблеми. Низькій якості відповідають великі обсяги, тому велика ймовірність скорочення випуску феронікелю.

При даному стані справ стають необхідними додаткові інвестиції в технологічне обладнання, щоб мати можливість обробляти сировину, що поставляється, незалежно від її якості. У Японії виробники нікелю вважають за краще використовувати сапроліт, що відрізняється високою якістю, проте цей продукт видобувається на Кубі та в Бразилії, так що транспортні витрати надто високі. Індонезійська заборона зрештою не лише позбавила Японію якісної та відносно недорої сировини, а й негативно позначилася на виробництві високоякісної продукції. А попит, що все збільшується, на філіппінські поставки веде до обмеження експорту і в цій країні.